Розламаний хліб золотисто хрустить,
Живиця бурштином стікає в долоні.
Яка незбагненна осяяна мить –
Життя закипає у кожному лоні!
Вмиває обличчя солоний прибій,
На шкірі – палкий цілунок від літа.
Я дихаю повно. Я справді живий,
І плоть моя силою сонця налита.
На губах розквітнув малиновий сік,
В судинах пульсує земна насолода.
Я – тут, я – людина, я – радості пік,
Я – частка твоя, ненаситна природо!