Розламаний хліб золотисто хрустить,
Живиця бурштином стікає в долоні.
Яка незбагненна осяяна мить -
Життя закипає у кожному лоні!
Вмиває обличчя солоний прибій,
На шкірі - палкий цілунок від літа.
Я дихаю повно. Я справді живий,
І плоть моя силою сонця налита.
На губах розквітнув малиновий сік,
В судинах пульсує земна насолода.
Я - тут, я - людина, я - радості пік,
Я - частка твоя, ненаситна природо!