Що, як сенсу нема – але він хоче бути знайденим?
Бо ми не витримаємо думки, що світ байдужий.
Що, як Бог мовчить – не з гніву,
А бо ми створили Його зі страху, що ми одні?
Що, як смерть така приваблива – не через кінець,
А бо вона не ставить більше питань?
Що, як біль – це не прокляття,
А останній доказ, що ми ще щось відчуваємо?
І що, як бажання руйнувати – це не зло,
А відчайдушне намагання знайти межу
В світі, де все розмите?
