Поезія

До того, як час узяв перше слово, І простір уперше зітхнув у пітьмі, Ти був не…

Я б ревів тобі про зірки, що падають. Про світанки, що палять душу. Про тишу, яка…

Я ніколи не зможу Поставити поезію вище за життя. Але й ніколи не зможу сказати, Що…

Та й що є поезія,Як не земне, що мріє про небо?Що є любов,Як не людське, що…

I. Про природу шляху Я, хто ходить у плоті,Але слухає голоси Вічності, визнаю:Моє життя – не…

Що зробиш, Боже, коли я зникну? Я ж – не просто створіння, Я – посудина твого…

Ти стоїш переді мною,І я бачу в тобі не тільки тіло – А Первісне Тіло. Образ…

Ми – не те, що ми пам’ятаємо. Ми – те, що пам’ятає нас. Ті образи, які…

Не знаю дня. Не знаю місця. Але тіло моє – вже знає його дотик. Не згадкою,…

Ми – полярності одного Серця. Одна істота, що розірвалась На “так” і “ні”, на “збережи” і…