Поезія

Крізь пил завіс, крізь оксамит старий,чуже обличчя допиває роль. Мій жест – надламаний, навік змарнілий, під…

Завжди була мені ця круча любаІ цей паркан старий, що закриваєВід моїх очей останній пруг земний.…

(Джон Донн / Переспів у сутінках) О Смерте, не пишайся! Хоч вікитебе зовуть всесильною – затям:ти…

Ліловий лепет… срібний перелив…У блідо-блакитних венах кам’янихПульсує місто – велетень, що снивПро шепіт таємниць, іще німих.…

Геть лаври спокою – то омана, Застиглий відблиск мерзлоти. Веде вперед жарина невблаганнаКрізь попіл літ у…

О Музо, що водиш зоряні колісниці крізь морок ночі, надихни мене оспівати повернення мужнього сина,що довго…

О свічко, доню вогню і скорбот,що в тиші нічній спалахнула, як зрада, – ти світлом своїм…

Сідай, Мовчання, поруч – ось хліб і тінь вина, не келихи дзвенять тут, а пульс нічного…

Продай мені хоча б краплину дня, де слово не ховалось від мовчання, де в погляді ще…